Об`єктно-орієнтоване програмування
Об'єктно-орієнтоване програмування.
Основні поняття: інкапсуляція, поліморфізм, приховування інформації. Реалізації. Класи та підкласи. Успадкування (перевизначення, динамічне зв'язування). Ієрархія класів. Класи колекцій і протоколи ітерації. Внутрішнє представлення об'єктів і таблиці методів.
В кінці курсу Ви повинні знати: концепції та принципи організації програмного коду; рівні абстракції даних при проектуванні програмного забезпечення (ПЗ); синтаксис мови програмування С++; оператори реалізації типових алгоритмічних конструкцій в мові програмування С++; поняття та особливості роботи з динамічною пам’яттю; концепцію та особливості використання процедурно-орієнтованої моделі програмування;
принципи організації структур збереження даних і методи доступу до даних; поняття та особливості роботи з динамічними структурами
даних; загальні принципи побудови об’єктно-орієнтованої моделі ПЗ і принципи її функціонування; парадигми об’єктно-орієнтованого програмування; поняття класу, об’єкту та методу; відмінності між об’єктно-орієнтованим і функціональним програмуванням; етапи проектування об’єктно-орієнтованої моделі; принципи взаємодії об’єктів, які виконані на мові високого рівня С++.
Повинні вміти: створювати прикладні програмні додатки мовою С++ в IDE Visual Studio відповідно до поставленого технічного завдання;
об’єднувати набори даних в структури та здійснювати їх обробку; розробляти об’єктно-орієнтовану модель у процесі технічного
проектування на основі оціночних варіантів програмного забезпечення, вимог користувачів, аналізу технічних, економічних,
функціональних, сервісних характеристик ПЗ, використовуючи науково-технічну, довідкову інформацію; розробляти класи і зв’язок між
ними використовуючи середовища розробки програмного забезпечення Microsoft Visual Studio; самостійно опановувати нові методи та
технології розробки програмних додатків.
Теорія ймовірностей та математична статистика
Предметом теорії ймовірностей є вивчення ймовірнісних закономірностей масових однорідних випадкових подій. Виникнення цієї дисципліни відноситься до XVII століття і пов'язується з комбінаторними задачами азартних ігор. Сьогодні методи теорії ймовірностей знайшли широке застосування в різних галузях науки: в теорії надійності, теорії масового обслуговування, теорії похибок спостереження, теорії автоматичного управління, при плануванні і організації виробництва, аналізі технологічних процесів тощо.